Тайвань та Південна Корея стали головними вигодонабувачами азійського буму штучного інтелекту. За оцінками Bank of America, глобальний попит на ШІ-технології стрімко розганяє ділову активність та поповнює бюджети цих країн, тоді як Китай отримує від тренду лише обмежену користь.

З початку року експорт ШІ-технологій з Південної Кореї злетів на 57% у річному вираженні, з Тайваню – на 44%, а з Китаю – на 21%. Попри лідерство Кореї за темпами зростання, головний макроекономічний ефект забирає Тайвань. Його тотальна залежність від технологічного сектора призводить до того, що зовнішні доходи миттєво конвертуються у зростання внутрішньої економіки. Тайбей та Сеул активно збирають податки з експортерів, пускаючи ці наддоходи на нові інвестиції та підтримку внутрішнього попиту.

У Китаї ситуація радикально інша. Країна нарощує технологічний експорт, але слабкий внутрішній попит та фінансові обмеження місцевої влади зводять нанівець весь позитивний ефект для широкої економіки.

Цей розрив уже формує різну політику центральних банків. Накачані експортними грошима економіки Тайваню та Південної Кореї стикаються з інфляційним тиском, що дає їм аргументи підвищення процентних ставок. Китайський регулятор, навпаки, змушений боротися з млявим внутрішнім споживанням і готуватися до подальшого пом'якшення грошово-кредитної політики.